ВОЛОДИМИР МОНОМАХ / VOLODYMYR MONOMAKH

ВОЛОДИМИР МОНОМАХ

Павло Филиповтч

Дивиися з вежі

На темний бір.

Там слід ведмежий

І вовчий зір.

Там бродять тури

У далині,

А дуб похмурий

Ковтає дні.

Дививсь і зброю

Стиснув хутчій,

Соколів двоє

Враз на плечі.

Бичача шия,

Мов камінь, крик,

Не Візантія -

До степу звик,

Залізна шкіра,

Серце тверде -

На роги звіра

Не попаде.

О Мономаше!

Ти не навчай,

Що щастя наше -

Покора й рай.

Зійдуть на попіл

Бліді ченці,

А спис і сокіл

В твоїй руці!

Гримить відвага

На всі віки -

Той крик варяга,

Той стиск руки!

VOLODYMYR MONOMAKH

Pavlo Fylypovych

He looked from a tower

At the dark pine forest.

There are tracks of bear cubs

And wolf sight.

There wanders the castles

In the distance,

An oak somber

Swallows the day.

He looked and in arm

He clenched his weapon,

A falcon pair

Suddenly on shoulder.

Bullish neck,

Like a stone, a cry,

Not Byzantium -

To the steppe of custom

Iron skin,

Heart steadfast -

At the horns of the beast

Will not be struck.

Oh Monomakh!

Do not teach,

That happiness, ours -

Submission and paradise.

They depart to ashes

Pale monks,

But spear and falcon

Are In your hands!

Thunders courage

To all years -

That cry Varangian,

That grip of a hand!

-translated by Curtis Jensen