ПЕРГАМЕН ПАМ`ЯТІ ...

ПЕРГАМЕН ПАМ`ЯТІ
Вадим Лесич

Пергами пам`яті пом`ятий, не шелестить,
як шумлять затьмарені сади вечора
і вітер гне, наче лук, дугу далечі
і луки ликують під фіялками сутінку.
Бурий дим - і округла, мов гльоб, порожнеча.
Дим від кострубатих кістяків життя,
що попеліють.
Порожнеча, яка чекає на повноту.

Пергамен пам`яті іржаво
запалює свічі на вівтарі вечора.
Мов мох полярний - синіють приморозки.
Під білими зорями тремтить,
мов павутиння, музика Гріга.
Речі зовсім не пов`язані, що існують
окремо кожне для себе, -
але, наче доспілі овочі з різних дерев,
- падають важко у тиші саду
на землю, що меркне в чеканні.

Тіні стають, мов дерева,
і дерева стають, мов тіні.
Пергамен пам`яті
зашелестів
піском розбитих дзеркал
у розсипаній пустині.


THE PARCHMENT OF MEMORY
Vadym Lesych

The parchment of memory changing, not rustling,
like sound darkening gardens yesterday
and wind bends, as if a bow, the arch of distance
and meadows rejoice below the violets of twilight.
Chestnut smoke - and around me, like a globe, emptiness.
Smoke from the rough skeleton of life,
that turn to ashes.
Emptiness, which waits for fullness.

The parchment of memory rustily
lights candles on the altar of evening.
As polar moss - bluing frosts.
Under white stars trembles,
as if a cob webs, the music of Grieg.
Things totally unbound, that exist
each for itself,-
but, as ripened fruit from different trees,
- falling heavily in the silence of the orchard
to earth, which fades in waiting.

Shadows become as trees,
and tress become as shadows.
The parchment of memory
rustles,
the sand of shattered mirrors
in the spilled desert.

translated by Curtis Jensen